21 ЛЮТОГО – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ
Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної - бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни, у 1999 році для захисту мовного та культурного різноманіття, ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. В Україні це свято шанують з 2002 року, підкреслюючи важливість української мови як основи національної ідентичності та засобу самовизначення, особливо в умовах боротьби за незалежність.
Зараз на нашій планеті, за даними ЮНЕСКО, налічується близько 6-ти тисяч мов, а половина з них перебувають під загрозою зникнення.
Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська - 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім - російська (62%). Експерти кажуть, що якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11…
У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". І це була перша згадка українських слів.
Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва «руська мова».
Рідна мова – це важливий носій цінностей, знань, які передаються від покоління до покоління. Саме тому так важливо пам’ятати своє коріння та вітати рідних та близьких людей з цим чудовим святом.
Любіть красу своєї мови,
Звучання слів і запах слів:
Це квітка ніжна і чудова
З широких батьківських степів.
Всі каравани знайдуть воду
В краю пустель і злих негод
Як річка, з роду і до роду,
Там мова з’єднує народ.
(Терень Масенко)